Нещодавно розповідала подрузі про те, як мені було важко з двома маленькими дітьми, коли не було що їсти. Наш холодильник був завжди майже порожнім. Ми тоді не жили, а просто виживали. Я варила все без м’яса. Начебто поїли все, а через годину вже знову всі їсти хочемо. Суп на воді, де плаває картопля і морква. Ми намагалися їсти багато хліба, щоб не відчувати голоду. Дуже часто я варила для своєї сім’ї гороховий суп. Він був більш ситним і дуже смачним. Також часто варила розсольник. Кілька в томаті рятувала тим, що з неї я також варила суп. Мені треба було нагодувати дітей і себе, витративши на це якомога менше грошей. Картоплю ми варили рідко. Зазвичай я варила різні крупи і макарони. Часто готувала макарони з плавленим сирком. Вони дуже подобалися моєї молодшої дочки. Часто робила підливу до каш. Брала цибулю, моркву.
Пересмажувати все це, солила, додавала томатної пасти і все — підлива була готова. М’ясо і рибу я тоді взагалі не купувала. Ні на що! Іноді я робила для своїх дітей котлетки. Різні. Морквяні, цибульні, капустяні. Ми тоді багато овочів їли. Вони були недорогі. Морквина, капуста, буряк — були частими гостями на нашому столі. Іноді я готувала дітям найдешевшу запіканку. Адже мені хотілося їх побалувати чимось смачненьким. Я купувала маленький шматочок дешевої вареної ковбаси, брала два варених яйця, три варені картоплини, цибулину, плавлений сирок і трохи майонезу. Я обсмажувала цибулю з ковбаскою. Потім додавала туди подрібнений картопля, потім клала потертий плавлений сирок. Зверху посипала яйцями. Якщо була ще й зелень, то взагалі виходило неймовірно смачно! Смажила на сковорідці під закритою кришкою хвилинки три.
І все. Як же це було неймовірно смачно! Ми всі просто обожнювали це блюдо. Салат олів’є я робила без деяких компонентів. А саме — без ковбаси і майонезу. Теж виходило дуже навіть нічого. Я багато пекла. Різних млинців, лавашей, оладок, печива. Адже дітям і мені дуже хотілося чогось смачного. От і доводилося проявляти чудеса творчості і фантазії. Я не лінувалася і тому діти у мене завжди були ситі. Пройшли роки. Але я як і раніше дуже шанобливо ставлюся до їжі. Для мене не буває несмачної їжі. Я із задоволенням їм усе. Той час навчил нас цінувати для кого-то звичайні моменти життя. Як же добре, що такий важкий час вже залишилося в минулому. Не дай Бог нікому пережити те, що тоді пережила я і мої діти. Навіть ворогу такого не побажаю.