Як відомо, багато чоловіків люблять дітей, поки люблять жінок, які їх наро дили. Ось і мій батько відмовився від мене, коли мами не стало через хво робу. На той момент мені було шість. Я була досить дорослою, щоб розуміти, що відбувається. До мами я з дитинства була дуже прив’язана, тому мене дуже зачепила така велика втрата.
Другим уда ром стала зрада батька. Він просто заслав мене до бабусі та дідуся по маминій лінії і забув про мене. Батьки батька жили досить далеко і теж рідко дзвонили. Моя опіка повністю лягла на плечі Тетяни Михайлівни та Андрія Петровича. Вони в свою чергу дуже намагалися, щоб я нічого не потребувала . Усі свої заощадження не старість витратили на мою вищу освіту, за що я їм дуже вдячна.
Зараз я вже самостійна людина, маю свою роботу з пристойним окладом. Про бабусю і діда я не забуваю і доnомагаю їм фі нансово, щоб нічого не потребували на старості років. Нещодавно до мене пізно ввечері постукали, відчиняю двері і не відразу впізнаю людину за нею. За стільки років батько сильно змінився, дуже постарів. Він почав мене просити, щоб я пустила його всередину. Я дивилася на нього і нічого не відчувала зовсім. -Вибачте, я вас не знаю. І зачинила двері.