Я часто чую, як люди кажуть, мовляв, молодших дітей люблять більше, але моя історія – наочний приклад того, що це не завжди так. Будучи другою дитиною у сім’ї, я росла в умовах постійної критики з боку своєї матері. Вона порівнювала мене з моєю старшою сестрою Аллою, яку завжди любила. Моя сестра була в центрі уваги, а я лише “сірою мишкою”.
Поки моя сестра відвідувала різноманітні позакласні заняття, я вчилась сама. На щастя, мої вчителі визнали мій талант і доnомогли мені вступити до філологічного факультету. Коли прийшов час випускного моєї сестри, батьки оnлатили її дороrу сукню, салон краси та ресторан, а під час мого вечора мені довелося надіти її сукню, бо батькам потрібно було nлатити за оренду квартири моєї сестри. Я полегшено зітхнула лише тоді, коли пішла з дому. Я жила в гуртожитку і nлатила за себе, коли мої батьки продовжували потурати моїй сестрі.
Після університету я знайшла роботу в журналі під керівництвом мого вчителя, який визнав мій письменницький талант. Я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Сашком в офісі того ж журналу, і зрештою ми одружилися. Незважаючи на те, що я не бачила своїх батьків чотири роки, одного разу вирішила уявити їм свого чоловіка. Спочатку вони, здавалося, були раді познайомитися з ним, але моя мати дуже швидко перевела розмову і почала розповідати моєму чоловікові про свою старшу дочку. Я не витримала і висловила своїм батькам усе, що скупчилося за ці роки. Моя мати намагалася якось виправдатись, але я вже остаточно втомилася від того, що мене завжди вважали другою.