Михайло і Олександра були одружені вже більше 3 років. За свою діяльність Міші доводилося часто бувати у відрядженнях, дружина ж також займалася кар’єрою, але в моменти відсутності чоловіка постійно залишалася в місті. Спочатку вона сильно нудьгувала, з цієї причини намагалася займати себе різноманітними курсами і додатковою освітою, але з часом звикла до робочого графіку чоловіка. В один з вечорів вони разом з чоловіком їхали на святкування дня народження їхнього сімейного друга, по дорозі вони вирішили заїхати в винний магазин і купити гарну пляшку з подарунковим оформленням. Місто був невеликий і таких магазинів було не зовсім небагато. Коли вони визначилися з подарунком і підійшли на касу, продавець запитав у Михайла, чи є у нього знижкова карта. Михайло відповів, що немає і тут сталася дивна річ.
Продавець подивився на Олександру і запитав: “За вашою карті провести покупку?” Дружина зам’ялася і сказала, що у неї немає карти, а потім чогось відійшла від каси. Поки чоловік шукав готівку, вона і зовсім вийшла з магазину. У цей момент молодий чоловік, що стояв за касою, тихо вимовив: “Це звичайно, не моя справа, але вона часто буває в нашому магазині. Не одна. Мужик з нею високий такий, з бородою. Я скидочную карту їй сам оформляв”. Михайло не знав, як реагувати, підозріло подивився на продавця і видавив з себе “Ну спасибі” і теж попрямував до виходу. Коли він сів в машину, дружина чогось сказала йому, що їй стало душно і вона вирішила вийти, а потім обережно запитала: “Все нормально?”. Михайло відповів, що все в порядку і рушив з місця. Ці слова якийсь час не давали Міші спокою, але дружина вела себе так, що ніяких підозр не вознікало.Через деякий час настав день від’їзду у відрядження. Миша мав провести два дні в іншому місті, але коли він уже прибув на вокзал з речами йому подзвонив директор І сказав, що зустріч з партнерами перенесли і що відрядження скасовується.
Миша навіть зрадів цьому і, не кажучи дружині ні слова, він відправився додому, вирішив з такої нагоди зробити сюрприз і запросити її в ресторан. Відкривши двері в квартиру, він побачив, що дружина вже стоїть біля дзеркала в красивому платті і фарбує губи в яскраво червоний колір. На обличчі в неї проступила розгубленість, і вона запитала: “О, нічого собі, ти повернувся? Щось трапилося?” “Так, поїзду скасували і я вирішив запросити тебе в ресторан, але, як я бачу, ти вже кудись зібралася?” Дружина відповіла, що вони вирішили зібратися з подругами, але якщо вже чоловік її запрошує, то вона із задоволенням відмовиться від компанії подруг і поїде з ним. “Я як раз вже готова, поїхали” – вигукнула вона, зображуючи радість. Поки вони їхали в машині, вона багато писала повідомлень і навіть один раз скинула дзвінок. А потім раптом сказала: “Подруги ображаються, що я відмовилася в останній момент” і вимкнула телефон. Зрозумівши, що щось явно не те, Михайло вирішує остаточно розібратися в усьому, і на наступний день бере відгул з роботи, а дружині повідомляє, що зустріч з партнерами вирішили перенести на завтрашній день, тому Мішу негайно потрібно вирушати у відрядження.
Раз вже у неї є хтось на стороні, до кого вона так красиво вбиралася, то цією ситуацією вони обов’язково скористаються. Приїхавши до дому, Міша став стежити, коли і з ким його дружина поїде і незабаром його очікування виправдалися. До будинку під’їхала дорога іномарка, Олександра незабаром вийшла з дому і села в машину. Михайло поїхав слідом. Вони під’їхали до того самого магазину, але в цей раз тільки чоловік увійшов в магазин. Олександра ж вважала за краще залишитися в машині, мабуть побоявшись, що продавець може знову дізнатися його. Після магазину вони гупали за місто і Михайло простежив, як його дружина з ним зайшла в великий котедж. Цього було достатньо – і Михайло припинив стеження. Приїхавши додому, він виставив речі дружини на вулиці і написав дружині повідомлення: “Твої речі на вулиці. Забирай їх швидше, поки люди не розібрали. Додому можеш більше не повертатися. На розлучення подам сам”. Михайло жодного разу не засумнівався в своєму рішенні, адже далі жити з жінкою, яка його так підло зраджувала, він не хотів і не міг.