Так вийшло, що я виростила свого сина одна, без допомоги батьків, чоловік, з яким я ро злучилася після року шлюбу, також не допомагав. Було дуже складно одною ростити дитину, але я змогла, подолала всі труднощі: коли син виріс, то дала йому гідну освіту; потім він зустрів дівчину і захотів одружитися. Так як у мене були заощадження, то вирішила подарувати йому квартиру; правда, вона була маленькою, але всі потрібні речі там уже були. Я була така рада дізнатися, що мій син влаштувався в житті, а я дивилася на нього і ра діла, тільки ось він перестав мене відвідувати;
каже, що постійно зайнятий на роботі, і навіть не дзвонить. Нічого не хочу говорити про невістку, але вона ніколи мені не дзвонила і не цікавилася мною. Дуже рідко вони привозили і лишали онука, щоб я з ним понянчилась, посиділа, поки вони займалися своїми справами. І коли в житті мого сина настав тяжкий період у фіна нсовому плані, то я намагалася йому допомагати; він та дружина постійно мені дзвонили, просили rрошей, а я не могла відмовити. Потім вийшло так, що моя подруга дитинства повинна була виїхати в Америку; сказала, що я можу жити в приватному будинку,
мовляв, понаглядаю якраз за ним. Я, якщо чесно, одразу погодилася, бо завжди любила город; я вже придумала, що буду садити і де. Після того, як син із невісткою почули, що в мене з’явився такий будинок, що мені є, де жити, вони стали тиснути на мене, щоб я продала свою квартиру і дала їм rроші на покриття витрат. Незважаючи на те, що я їм ніколи не відмовляла, все ж таки, цього разу я дала негативну відповідь, тому що мені самій потрібні гроші, та й квартиру шкода було продавати. Зараз вони зі мною не розмовляють, а я й не жалкую: здаю свою квартиру та живу як хочу.