Наталя росла у селі, їй тут дуже подобалося. Вся молодь була для неї як рідні брати та сестри, вони любили всі разом гуляти лісом, узліссем. Усі сусіди знали один одного, були такими добрими. Наталя не уявляла життя краще, ніж у селі. Але її напружило те, що батьки останнім часом часто розмовляли тихо, щось обговорювали та переглядалися. Нарешті вони повідомили Наталії, що їм доведеться переїхати до міста назавжди. Тому що татові запропонували гарну роботу, і в місті їм буде краще. Наталка не хотіла цього, вона не була готова кидати своїх друзів, а особливо Мишку. Він був її сусідом, на кілька років старшим.
Він завжди захищав її, доnомагав усім. Наталя була заkохана в нього без розуму. Але нічого не можна було вдіяти, вони переїхали. У місті Наташа пішла до школи, потім її влаштували до інституту. Там вона познайомилася з Ігорем, він був сином найкращого друга тата по роботі. Родина Ігоря була доволі заможною, і самому хлопцю Наталя дуже подобалася. Батьки постійно натякали їй про те, щоб вона не упускала Ігоря, бо іншого такого хлопця їй не знайти. Ігор був дуже несміливим, і це дратувало Наташу. Він кілька разів кликав її у кафе, говорив щось тихо собі під ніс. Наталці було з ним нудно.
А після закінчення інституту сталося нещастя, батька Наташі не стало. Із nохороном доnомогла родина Ігоря. Мати тоді серйозно поговорила з донькою, сказала, що без родини Ігоря їм не прожити і кращого варіанта їй не знайти, треба погоджуватися вийти за нього заміж. Але Наталка чинила опір цьому, всю ніч вона проридала в подушку. А потім вирішила, що дуже хоче побачити своє село, місце свого дитинства . Таємно від мами вона поїхала. Наталка проходила вуличками і не впізнала свого села. Все так сильно змінилося, асфальт проклали, будинки облаштували. Та й люди незнайомі. Наталка підійшла до свого будинку, він так змінився, усередині жили чужі люди. А потім їй так захотілося побачити Мишку, можливо він уже одружений, має дітей.
Але ноги самі повели її на зустріч до свого першого кохання. Наталка піднялася сходами, двері їй відчинив високий і широкий чоловік. -Вам кого? – спитав він суворо. -Я думала тут Мишко живе, мабуть, переїхав. -Наташа, це ти? Я на тебе так довго чекав! Того вечора Наталка залишилася в нього. Міша розповів, що як повернувся з армії, то поховав батьків, потім пішов працювати на місцевий завод. Так він і залишився жити на селі, так і не одружився. Ніяк Наташа в нього з голови не виходила. Наташа також зізналася, що більше ні з ким і не може збудувати свою долю, окрім як із ним. Не дарма серце так тягнуло Наташу назад у село.