Нещодавно я зустріла свою давню подругу і дуже здивувалася, коли побачила її з двома доньками, адже, наскільки мені було відомо, у неї була лише одна донька – Мілана. Я так була рада побачити її, адже разом ми пройшли через багато, вона була дуже гарною, і я дуже здивувалася, коли побачила її з двома доньками. Я спитала про це, вона сказала, що розповість все докладніше, коли доньки підуть грати. Отже, а історія була наступною – у доньки моєї подруги були про блеми з гландами і треба було їх видаляти, тому її поклали до лік арні, а подруга доглядала її.
В одній палаті з нею, лежала маленька дівчинка, молодша за її доньку лише на рік, після операції за нею ніхто не доглядав, і це торкнулося подруги. Вона почала доглядати малюка, потім виявилося, що в неї немає батьків, вона з дитбудинку, і зрозуміло, що її ніхто б не доглядав. Подруга так прив’язалася до малечі, що не уявляла навіть, як вона залишить її і піде. Її донька Мілана теж покохала Катю, грала з нею, разом вони ходили гуляти, і коли настав день виписки, то подруга засумувала, бо шкода кидати її. Іра вирішила, що обов’язково повернеться за малятком, але не як гість, а вже як мама. Перед тим, як піти, Іра сказала дитині, що повернеться за нею, але та не повірила, бо ці слова вона чула і від іншої жінки, але вона так і не прийшла.
Коли подруга пішла додому, вона розповіла про свої наміри своєму чоловікові, але не погодився з нею, сказав, що йому не потрібні чужі діти; я його, звісно, розумію, але ставити своїй дружині умови якось неправильно. Вона сказала, що удочерить малу, він одразу ж подав на ро злучення; найгірше те, що її батьки теж відмовилися допомагати їй, але вона дотрималася своєї обіцянки і прийшла за дитиною. Зараз вона одна виховує своїх дочок, їй тяжко, але вона щаслива.