Я заміжня п’ять років, і у мене є дочка. У нас з чоловіком завжди були чудові стосунки. Він люблячий батько і самий найкращий чоловік у світі. Свекруха живе з нами в одному місті. Вона до нас в гості приходила дуже рідко, і то, щоб побачитися з сином та онукою. У нас відносини з нею завжди були нейтральні. Ми особливо не дружили, але і не лая лися. Але в останній місяць вона приходила дуже часто, можна сказати – через день. Весь цей час, поки вона приходила, годинами сиділа зі мною і базікала. Я думала, в чому підступ, відразу зрозуміла, що тут щось не те.
Вона б просто так до мене з тортом та цукерками не ходила б. Одного разу вона знову прийшла до мене пити чай. Ми з нею довго розмовляли, а потім вона перейшла до теми. Вона почала говорити, що пора наро дити другу дитину. Я їй сказала, що ми поки не думаємо про другу дитину. Спочатку вона казала, що нашій доньці нудно одній. Коли я їй сказала, що їй абсолютно не нудно, так як вона ходить в садок і на гуртки, свекруха перейшла до справи. Зказала, що дочка її подруги нар одила другу дитину і на материнський капітал купила для мами маленьку дачу.
Тепер все стало ясно. Вона порадила, щоб я теж народила другу дитину і купила дачу вже їй. Адже скоро вона піде на пенсію, а в місті жити вже не хочеться. Я дивилася на неї і плескала очима. Я їй пояснила, що дитину народжують не для материнського капіталу. По-друге, я не збираюся народжувати другу дитину тільки тому, що їй потрібна дача. Після того, як я відмовила, вона знову стала рідше до нас приходити. Не так, як це було раніше. Вона приходила тільки за тим, щоб побачити сина і внучку.