Справа в тому, що моя золовка Світлана довгий час говорила про те, що вони збираються влаштувати день народження своєї доньки в дитячому кафе, питала нас, як краще зробити, які страви ми хочемо, а може — ми хочемо просто десерт. Я їй запропонувала кілька рішень, начебто вона залишилася задоволеною. Вже перед святом вона подзвонила мені і сказала, що я можу привезти свою доньку ввечері, а потім забрати її. Я перепитала, адже не зрозуміла, чому я маю привозити дочку одну; вона почала кричати на мене, що погано її розумію, сказала,
що на святі мають бути тільки діти. Я не погодилася з нею, сказала, що я не можу відпустити свою чотирирічну доньку на свято однієї, тому що за нею треба наглядати уважно. Я сказала, що якщо я не запрошена на свято, то моя дочка також не зможе прийти. Золовка нічого не сказала, промовчала, але нахабно кинула трубку. Я не стала їй передзвонювати, тому що не хотіла хамити і сваритися, але якби я так вчинила на її місці, то вона разом із моєю свекрухою влаштувала б сkандал і сказали б, що я невихована.
Після того, як вона кинула трубку, зателефонувала свекруха і почала підтримувати і виправдовувати свою доньку, кажучи, що вона має рацію, що на дитячому святі не місце дорослим. Вона наказала, щоб ми привезли онуку, бо вона має веселитися та радіти на святі своєї сестри. Я сказала їй, що не збираюся міняти свою думку щодо цього питання, і нехай я погана невістка, але я не пускаю свою дочку. Вона накричала на мене і теж кинула слухавку.