У нас з чоловіком народилася довгоочікувана дитина. Ми були просто на сьомому небі від щастя, яке тривало недовго. Виявилося, що дівчинка народилася з деякими про блемами зі здоров’ям. Те середовище, в якому ми жили, абсолютно не підходило доньці, потрібно було переїжджати туди, де є морське повітря. І якраз батьки чоловіка жили біля моря, ми вирішили, що проблем і труднощів у нас не буде. Якщо вже й переїжджати кудись, то добре, якщо там вже є родичі, так буде легше і швидше. Ми стали шукати роботу в місті батьків чоловіка, а коли знайшли і влаштувалися, то зібрали речі і поїхали. Перший час ми жили в будинку свекрухи. Добре, що у нас була окрема кімната, тому що в цей час в гості до батьків приїхала сестра чоловіка зі своєю дитиною.
У нас вдома було дуже шумно, Я від цього швидко втомлювалася. Тим більше, у мене на руках новонаро джена дитина, а чоловік цілими днями на роботі. Потім ми з чоловіком стали думати на рахунок власного житла. Так як ми були молодою сім’єю, то нам без проблем оформили земельну ділянку. У нас з чоловіком були накопичення, і ми вирішили побудувати будиночок. Поки йшло будівництво, а потім і ремонт — ми жили у батьків чоловіка. І коли все було готово, ми радісно переїхали. Тільки от свекрух стала пропонувати маячні ідеї: — Ви цілий рік у мене вдома жили, прийшов час за це розплачуватися.
Але я розумію, що у вас після будівництва немає зайвих rрошей. Але ми можемо зробити обмін. Ти зі своєю сім’єю переїдеш в наш старий будинок, а ми в ваш новий. — Мам, ти що, зі свого сина за проживання rроші хочеш взяти? Що за батьківське ставлення… якби ми раніше знали, то відразу б окрему квартиру в оренду взяли. — І як вам не соромно у власного сина з онукою будинок відбирати, — сказала під кінець я. Після такої заяви ми зі свекрами більше не спілкуємося.