Я не стала погано висловлюватися, адже рішення залишається за нею і я не маю права втручатися в її особисте життя. Моїй подрузі 30 років, вона ще не встигла вийти заміж, і мені здається, що в усьому її сильний характер. Вона звикла все робити самостійно, нікого не питати і не радитися, але мені здається — у цій ситуації вона мала поговорити зі своїм уже колишнім молодим чоловіком. Справа в тому, що вона зустрічалася з одним розлученим чоловіком, але не була причиною його розлучення. Коли вони зустрічалися, він уже був у ро злученні,
начебто непоганий був чоловік, але вони зустрічалися давно, і він не поспішав пропонувати їй. Подруга розповіла про те, що вона зараз у становищі та батьком дитини є її колишня, але вона не хоче народжувати. Я не можу зрозуміти, як жінка може відмовитися від своєї дитини, хоча ситуації бувають різними, але саме в ситуації з подругою вона могла дозволити собі дитину, тому що вона – успішна та самодостатня жінка. Я дала їй пораду, що вона повинна розповісти про свою ваrітність свому колишньому; вона сказала, що він знає про це,
але він відповів, що не має наміру брати на себе таку відповідальність. Я розумію, що після цього у неї виникло бажання ро злучитися з ним, але позбавляти себе дитини – це безглуздо. Ось ми з чоловіком мріємо про дитину, але в нас не виходить ніяк, тому мені дивно було чути такі речі. Я не стала відмовляти подругу або засуджувати її, адже кожен має право на свій вибір, свою помилку; можливо, що подруга схаменеться і вирішить зберегти дитину, але вона потім не буде нікого звинувачувати, адже вибір вона зробила сама.