Я зустрічалася з молодим чоловіком, і сталося так, що я дізналася про вагітність. З радістю поділилася новиною з хлопцем, а він сказав, що не готовий до серйозних стосунків, і покинув мене того ж дня. Я розповіла про це маму. Вона була проти, щоб я народжувала, і сказала, що не хоче мені тієї ж долі, що була в неї. Мама мене виростила сама, і дуже нелегко. Я твердо вирішила народжувати і тому пішла з дому. Взяла кімнату в гуртожитку, потім мені виділили кімнату більше. Я і вчилася, і працювала. Виснажувалась сильно, не встигала фінансово.
Їжа також у мене була скромна. А іноді лише хліб та кефір. Друзі по гуртожитку приходили в гості, пили чай, коли я була вдома. Допомагали, якщо щось треба було пересунути, лампочку поміняти. Друзі підтримували у всьому. А особливо став до мене часто, ну, частіше за інших, приходити на чай Костя. Він приносив мені смаколики. Можна сказати, що навіть балував. А я ж після народження доньки вирішила закрити се рце на замок, і ніколи більше не піддаватися почуттям. Якось у мене піднялася температура і мені потрібен був догляд.
Костя забрав мене до своєї мами. Тітка Люба мене поставила на ноги, зводила навіть до лік аря, щоб дитинку перевірити. Вона за цей тиждень стала мене називати донечкою. Я їй розповіла про себе, а в таємниці від мене Костя зізнався, що любить мене. І вони одноголосно вирішили лишити мене в себе і нікуди не відпускати. Ми розписалися з Костею до наро дження дочки, і він дав їй своє прізвище. Я тепер дуже щаслива.