Декілька років тому я була простим перукарем. А зараз я власниця салону краси. Я хотіла рости, розвиватися, стати успішно, тому старанно працювала та навчалася. У мене були амбіції. А ось мого чоловіка все влаштовує. Він уже 15 років працює на тій же посаді та не думає про підвищення. Я неодноразово говорила йому, що чоловік повинен розвиватися, не стояти на місці, прагнути стати кращим, але він ігнорує мої слова. — Мишко, поговори вже зі своїм начальником. Ти вже стільки років працюєш у вашій канторі. Нехай підвищують тебе, тим більше що обсяг твоєї роботи збільшився. — Іра, таких, як я, у нашій компанії багато. Усіх вони не можуть підвищувати? До того ж, це не вигідно.
Зарплата стане лише на кілька копійок більше, а голо вний бі ль – у рази, – казав він. Такі розмови у нас вже кілька років. На початку наших відносин він теж був таким, але можна було його підштовхнути до якихось вчинків. А останнім часом його ніяк не поворухнути з місця. Спочатку я думала, що моє кар’єрне зростання стане стимулом для нього, а потім почала підбадьорювати його, говорити, який він молодець. Але нічого не допомагало. Навпаки. Він усе частіше став застрягати перед комп’ютером. Мені іноді здавалося, що у мене дві дитини.
Він не купував нічого для дому, навіть з елементарними завданнями вдома не справлявся. Я викликала спеціалістів та платила їм. Його і це не бентежило. Нещодавно я забрала сина зі школи, повернулася додому, а він сидить за комп’ютером, грає у свої ігри. – Ти рано. — Це завдяки тобі, — відповів він. — Що це означає? – Ти ж говорила, поговорити з начальником про підвищення, я це і зробив. — Ну і? Навіщо не радієш? – Тепер я безробітний. Дякую, жінко. — Нічого, знайдеш іншу, високооплачувану роботу. — Не хочу. Не бачиш, я зайнятий.
– Тобі треба влаштуватися на роботу. Я не збираюся тебе годувати. — Нічого, піду до мами. — Можеш там і лишатися. — Ах так? Зараз завершу гру та піду, не турбуйся. На ранок він пішов. Я спочатку відчула полегшення, але потім стала сумувати за ним. Син теж постійно питав, де тато. Я могла б зателефонувати та покликати його, але швидше за все нічого не зміниться. А я не хочу чоловіка, який сидітиме у мене на шиї. Я люблю його. Але якщо він сам не хоче бути з нами, не хоче кидати ці дитячі ігри та почати заробляти, як справжній чоловік – я безсила.