Ми з чоловіком усиновили доньку та сина, а потім пізніше наша молодша дочка потрапила до нас у сім’ю, випадково. Це трохи трагічна історія.

Я щаслива мати трьох дітей. Усі діти кровно мені не рідні. Ми із чоловіком п’ять років намагалися зачати своїх дітей. А потім наважилися на усиновлення. Спочатку у нашій родині з’явився трирічний Сашко. Він своїм веселим сміхом наповнив наше життя новим змістом. Потім нам так само захотілося дочку, і ми вдочерили Катю. На той момент їй було лише два. У нас одразу з дітьми виникла якісь тонкий зв’язок.

З ними ми стали повноцінною родиною та щасливими батьками. Наша молодша дочка потрапила до нас у родину значно пізніше та випадково. Сашкові вже було тоді дев’ять. Третю дитину ми свідомо не планували. Щоліта ми з дітьми їдемо на дачу. Там у нас із дружиною є затишний будинок та невелике господарство, дітям там подобаєтся. Чисте повітря, сонце, роздолля. Ми тільки на літо приїжджаємо, тому не надто спілкуємось із сусідами. Якось уранці до нас зайшла сусідська дівчинка.

Advertisements

Я знала, що її маму звуть Василина, що дочку вона виховує одна. Дівчинка впритул підійшла до нашого паркану; -Тьотю, а ви мені дасте поїсти? Я запросила дівчинку до будинку і нагодувала її кашею. -А де твоя мама? Чому ти голодна? Я знала, що хоч і жили вони бідно, але мати в неї порядна жінка. -Мама не повернулася вчора додому. Коли з’ясувалося, що Софійкина мати потрапила в автокатастрофу, ми дівчинку вирішили зібрати до себе. На жаль, її мама впала в кому, а потім її не стало.

Advertisements
Advertisements

Leave a Comment