Коли я виходила заміж за Антона, свекруха повністю схвалила його вибір, нічого поганого не сказала нам. Хоч ми і жили окремо від батьків чоловіка, все одно свекруха у нас часто бувала, допомагала з побутом, поки я працювала. З чоловіком у нас теж були прекрасні відносини, ми повністю розуміли один одного, намагалися підтримувати у всьому, і мені здається, що наші відносини були хорошими автоматично через те, що я ладила з його мамою. Коли я дізналася, що вагітна, то повідомила цю новину рідні, моя свекруха була у нестямі від радості,
вона дуже сильно зраділа, сказала, що допоможе з дитиною. Якщо чесно я не думала, що вона реально буде мені так допомагати, вона приходила щовечора до нас, допомагала з дитиною, поки я відпочивала. Я не могла натішитися, коли бачила, що і чоловік, і свекруха радіють кожному руху малюка, кожному його кроку. Свекруха була без пам’яті від онука, вона говорила, що, якщо буде ще один онук, то вона з радістю і за ним догляне. Я вирішила, що раз свекруха готова доглядати і за другим, вирішили народити ще одну дитину. Все було просто прекрасно, я себе добре відчувала, народила здорову дитину, але свекруха, коли подивилася на малюка, сказала, що він не схожий на сина,
і можливо я його нагуляла, я просто обурилася від такої заяви. Зараз вона молодшого сина взагалі ігнорує, якщо приходить в гості, то приносить солодощі тільки старшій дитині, і один раз я не витримала і просто вигнала свекруху з дому. Чоловік мій сказав, що я себе погано повела, а мені прикро, що в цій ситуації ще й я винна.