Я більше не збираюся допомагати родині сина. З мене вистачить! Вони згадують мене тільки тоді, коли потрібні гроші. А коли я раджу щось, посилають куди подалі. Вік у мене пристойний, я вже своє відслужила, повинна на пенсії відпочивати. Виростила двометрового хлопця, а він і в 30 за мамину спідницю хапається! Сподівалася, що він підтримкою і опорою буде, але ні. Вже котрий рік приходить до мене жебракувати. Скільки можна? Я одна виховувала сина, рано втративши чоловіка. У мене одна дитина. Виховувати Кирила мені допомагали батьки. Я намагалася виховати самостійного, незалежного чоловіка, але бабуся з дідусем вічно онука балували. Коли я залишала сина у них, потім ще пару місяців доводилося перевиховувати.
Приїжджаючи з дачі, він був упевнений, що всі йому все винні. Потім ми жили з Кирилом разом. Дачу продали. Тоді Кирило був уже дорослим, навчався в інституті. Він навчався платно, тому мені доводилося оплачувати. На третьому курсі він прийшов і заявив, що збирається одружитися. Я знала, що у нього давно є дівчина, тому рішення було недивним. Тоді я йому строго сказала, мовляв, якщо збираєшся створювати свою сім’ю, то повинен розраховувати тільки на себе. Де це бачено, щоб глава сім’ї клянчив гроші у мами? Син запевнив, що відповідальність такого рішення усвідомлює. Подумавши, вирішив відкласти цю затію поки роботу не знайде. Вони навіть через це посварилися з нареченою, їй не терпілося прикрасити паспорт штампом. Одружилися. Спочатку жили на орендованій квартирі, але через три місяці син попросився пожити у мене. Мовляв, грошей не вистачає, адже Оксана ще вчиться.
А я що? Не відмовляти ж рідному, єдиному синові. Тільки скоро мені з ними жити набридло. Постійні пиятики, посиденьки допізна, гучна музика – не для мого віку. Тоді і виникла ідея іnотеки. Син за неї схопився, як потопаючий за рятувальний круг. Звичайно, накопичень у молодої сім’ї не було, і вони знову звернулися за допомогою. Я, об’єднавшись з батьками невістки, допомогли зібрати суму. З тих пір іпотеку їх ми і оплачуємо. Коли я їм раджу, як вирішити ситуацію, вони мене не слухають. Приходять тільки, щоб rроші клянчити. Але я втомилася, більше допомагати не буду.