Ми з чоловіком, одружившись одразу після закінчення університету, стали жити на орендованій квартирі. Ми не могли дозволити собі одразу власне житло, і наші сім’ї теж, тож це був єдиний варіант. Незабаром після весілля я дізналася, що вагітна двійнятами. Ми розглядали можливість спільної роботи, щоб накопичити гроші, але з народженням близнюків це виявилося неможливим. Коли народилися наші діти, зводити кінці з кінцями стало важче, але ми впоралися. Нещодавно моя свекруха отримала у спадок від бездітної тітки сільський будинок.
Я наївно вважала, що вони з чоловіком переїдуть туди і залишать нам свою квартиру. Коли ми звернулися до них із цією пропозицією, свекруха посміялася з нас, заявивши, що вони залишать собі обидві нерухомості. Розчаровані ми повернулися до себе додому. На наш подив, пізніше вона запропонувала нам будинок у селі, але він знаходиться за 30 кілометрів від міста, що ускладнює нашу дорогу на роботу без машини.
Мене засмутило те, що свекри, здавалося б, не помічаючи наших труднощів, навіть не подумали продати будинок, щоб допомогти нам. Можливо, на повноцінну квартиру не вистачило б, але це могло стати чудовим стартом для нас. Замість допомоги та турботи свекри виявили повну байдужість до потреб свого єдиного сина та онуків…