Виявилося, що чоловік зраджував з сестрою. Звичайно ж, ніхто з них мені більше не потрібен. Реакція мами досить цікава. Вона погоджується з тим, що вчинок сестри негарний. Однак вважає, що я не повинна обривати зв’язок з нею. Не чужі ж все-таки. Ми з Катею були дуже близькі з дитинства. Ніколи не сва рилися, навіть в дитинстві. Я старша за сестру всього на рік, тому наше спілкування було дуже легким. Я відразу ж познайомила її з Ігорем. Було важливо, щоб дві мої рідні людини добре ладили між собою. Як виявилося, даремно.
Ми одружилися, сестра приходила до нас з молодою людиною. Я нічого не підозрювала, поки не побачила їх в одній кімнаті, коли випадково зайшла додому. Подала на ро злучення і зняла квартиру, щоб не бачити нікого. До батьків я переїжджати не збиралася, там я могла випадково зустрітися з сестрою. Мама через час повідомила мені, що парочка скоро одружується. Але найбільше мене вбивало те, що мама змушує мене спілкуватися з Катею. Як вона взагалі собі це уявляє? Аргументує тим, що ми рідні люди. Чоловіка я давно забула, його вчинок зни щив всі мої почуття. Але ось про Катю мама постійно нагадувала мені. Сказала, що я навіть з днем народження не привітала. Це жахливо.
Так, а з чоловіком моїм спати дуже прекрасно. Однак мама ніяк не може зрозуміти, що справа не в Ігорі. Це його вина, що він пішов на поводу. Справа в тому, що вона забрала у рідної сестри чоловіка. Замість того щоб зізнатися, дивилася мені в очі і посміхалася. А я після цього повинна ще й спілкуватися з нею. Гірше цього не може бути нічого. Прощати я їх не збираюся…