Ми з чоловіком познайомилися в університеті. У нас була любов з першого погляду. Всі дівчата університету з розуму сходили від нього. Він був високим, симпатичним красенем. Але він вибрав мене-красиву, розумну, з довгим волоссям. Ми дуже підходили один одному. Кожен з нас жив у гуртожитку. Ми вирішили зійтися, тому влаштувалися на роботу і стали знімати загальну квартиру. Нам дуже подобалося разом. Ясна річ: студентське життя, друзі, гулянки, тусовки… але скоро я дізналася про свою ваrітність. Чоловік був дуже радий. Ми до цього не думали про те, щоб розписатися, але тоді вирішили, що наша дитина повинна наро дитися в законному шлюбі. Ми стали сім’єю, але тільки на папері.
Після цього наші відносини дуже змінилися. Чоловік не хотів залишити своє молоде і веселе життя і стати сім’янином. За весь час моєї вагітності я була одна. Чоловік продовжував ходити на тусовки, веселитися, а мені доводилося залишатися вдома. Все б нічого, але я не знала, де він і з ким. Всі наші друзі також створили сім’ї і більше не тусувалися, виходить, що у чоловіка з’явилася інша компанія. А судячи з того, як швидко закінчувалися його гроші, вони не ходили в парк, або на лавочку в альтанці. Він нещодавно влаштувався на нову роботу, це швидше за все його колеги. Через деякий час мені набридло цілими днями сидіти в тиші, дивитися телевізор або базікати по телефону.
Я хотіла тепла, щоб він був поруч, обіймав. Я стала скан далити, а чоловік поводився так, як ніби нічого не відбувається. — Мені що, не можна після роботи піти з друзями розвіятися? Ти теж можеш піти кудись з подругами! — говорив він. Він нічого поганого в своїх діях не бачив, але так як я ск андалила, він вибачався. Деякий час він поводився нормально, але потім, знову п’ятниця, знову я не знаю, де він, не бере трубку, повертається додому до ранку. Незабаром народилася наша дочка. Я подумала, що це змусить його змінитися. Він поводився як хороший батько приблизно місяць. Після знову та ж історія. Я вирішила вигнати його, у мене більше не було сил терпіти це.
Він навіть не засм утився, адже, як виявилося, на нього поклала око його колега. Я подала на розлучення, він став платити мені алім енти. Скоро він вирішив повернутися, сім’я змусила. Я прийняла його, чомусь знову повірила в його казки. Він знову став вести себе як холостяк. Коли я просила йому віддавати мені гроші на продукти, або на дитячі речі, він говорив мені: «Ти ж отримуєш алі менти, чого тобі ще від мене потрібно?» Якби він хоч приховував свої пригоди і не ображав мене, я б терпіла його. Але це суцільне зну щання.