У квартирі навпроти мене живе одна дуже мила та добра жінка. Коли вона була здорова, ми часто бачилися на сходовому майданчику, кілька разів вона навіть запрошувала мене на чай. Але вже близько півроку старенька прикута до ліжка. У неї стався інфаркт, після чого ліва частина тіла не працює. Рідних у бабусі немає, хіба що син, але він той ще мерзотник. Цей хлопець уже давно переїхав від матері, живе в іншому місті, у нього ні роботи, ні сім’ї – справжній ледар. Як розповідає сусідка, син ніколи не дзвонить їй, навіть після інсу льту,
з’являється лише тоді, коли потрібні гроші. Нещодавно я дізнався, що бабуся переписала квартиру на сина-ледаря, сподіваючись утримати його поруч. У свою чергу, син обіцяв піклуватися про неї, купувати всі потрібні ліkи. Але як тільки документи на квартиру були підписані, спадкоємець зник і навіть не дзвонить дізнатися, як почувається хвора мати. Навіщо дзвонити, коли від неї немає жодної вигоди. Совість замучила мене, і я вирішив сам дбати про хво ру стареньку Я звернувся до влади нашого міста з проханням найняти для неї доглядальницю, але вони відмовили,
мовляв, має спадкоємця. Майже кожен день після роботи я заходжу до сусідки на годину, щоб годувати її, переодягнути або просто побалакати. Друзі та близькі задаються питанням, чи не цікавить мені щось інше, крім як зробити добру справу, натякаючи на квартиру. Я відверто кажу всім, що сподіваюся отримати квартиру, хоча навряд чи таке може статися. Сусідка мені любить і кожен день дякує за допомогу, але квартира вже за документами належить її синові. Не знаю, як мені вчинити у цій ситуації?