Не знаю, як сказати своїй мамі, що вона мені вже набридла своїми витівками. Її не було в моєму житті 20 років. Я виховувалася і жила у бабусі. Вийшла заміж, народила дочку. І нещодавно, коли мама сіла на пенсію – бачте, захотіла надолужити згаяне і стала спілкуватися. А я навіть не знаю, на які теми з нею говорити, адже ніколи не спілкувалися і тим більше не були близькі.
Вона стала періодично до нас приходити, і на цілий день. Наготує їжі, прасування зробить, квіти поливає, внучку проситься з саду забрати. А я її про все це не прошу. Потім стала мене уму розуму вчити: як треба пилососити, пил витирати, чим ранки краще обробляти, який порошок купувати і так далі. Це сама малість того, що мені доводиться слухати в 37 років… Потім вона вирішила переключитися на внучку. Її не влаштовує, як вона прибирає за собою іграшки, кладе одяг перед сном, як вона чистить зуби, як тримає олівці і все в тому ж дусі – тобто, ні про що. Я розумію, що їй нудно, що вона просто хоче спілкування, але не треба ж це робити за рахунок моїх нервів.
Потім вона стала просити залишити внучку у себе на ніч. Я думала, що добре б внучці бабусю краще дізнатися. Адже я свою бабусю любила, і того ж бажала своїй дочці. Але вона з нею не справлялася і дзвонила кожні півгодини, щоб натиснути. Я тепер не знаю, куди мені подітися від мами, щоб вона не порушувала мої кордони настільки часто і інтенсивно.