Мої батьки ро злучилися, коли я вчилася з середній школі. Ми з мамою переїхали жити до бабусі. Батько справно платив аліменти, іноді ми з ним бачилися. Але у нього почалося нове життя. Він часто міняв жінок. А потім зупинився на одній, і в них народилася донька Світлана. Я ж підтримувала зв’язок з бабусею з боку папи. Батько ніби забув про свою матір, і я допомагала бабусі у всьому. Але вона сильно хворіла. Перед смертю вона сказала, що залишає квартиру на мене і тата. Коли бабусі не стало, то я переїхала в її маленьку квартирку, стала робити там ремонт.
Батько був не проти, він ніяк не заявляв про свою частину в квартирі. Але проблеми почалися в той момент, коли моя зведена сестра виросла і вступила в університет. Її універ знаходився біля моєї квартири, і тато сказав, що ми як сестри повинні жити разом. -Тато, але я її навіть не знаю. -Ось і буде гарний привід дізнатися один одного трохи краще. -Але чому саме в мене? У мене своє життя, я не збираюся з нею жити. -Якщо ти забула, то частина квартири моя, так що не качай мені тут права. Коли Світлана переїхала до мене, то я зрозуміла, чому тато намагався позбавитися від неї. Світлана така нечупара, вона абсолютно не прибирає за собою одяг. Її брудні речі мені доводиться збирати по всій квартирі і в тазик у ванній складати.
Але і на цьому нічого не закінчується, тому що Світлана не пре свій одяг. Так що воно там лежить і смердить. Мало того, Світлана не готує. І поки я не бачу, вона може з’їсти мою порцію їжі. Я знаю, що вона працює, але віддавати мені частину грошей за комуналку або продукти вона не збирається. Тато став на її бік і каже, що вона молодша сестра, тому я повинна їй допомагати.