Моїй доньці було 22, коли вона вийшла заміж. Вона незабаром заваrітніла і наро дила нашу онучку. Внучці було лише два місяці, коли дочка залишила чоловіка та переїхала з онукою до нас. Чоловік їй зрадив, а вона не стала терпіти його неповаги. Ми жили в нашій трійці. Було тісно, але жили ми дружно. Так як ми з чоловіком не працювали, а цілими днями сиділи вдома, донька часто лишала внучку з нами і їхала до подруг. Адже ми не були проти розуміли, що вона молода і має влаштовувати своє життя. Я виховувала внучку, а чоловік відводив її в садок, у гуртки, ми добре впоралися. Увечері всі разом гуляли у парку. Пройшов деякий час. Донька знайшла собі кавалера. Вона переїхала до нього,
а Машу залишила в нас, мовляв, доньці буде важко звідти дістатись школи. Незабаром дочка заваrітніла, хлопець зробив їй пропозицію, вони побралися. Донька не захотіла народжувати у комуналці, тож вони з чоловіком переїхали до нас. Народився їхній син. Вони жили в одній кімнаті, ми з чоловіком в іншій, а Маша у дитячій. Коли вони стали жити з нами, я помітила, що дочка дуже холодно ставиться до онуки. Вона приділять увагу лише своєму синові та чоловікові, а Маша залишається осторонь. Мені було так прикро за онуку, мати ставилася до неї, як до сусідської дитини. Незабаром онук пішов у садок, а дочка влаштувалася на роботу. Вони з чоловіком накопичили грошей та придбали квартиру в іпотеку. Квартира була однокімнатною та знаходилась у віддаленому районі. Донька знову залишила Машу з нами, прикриваючись школою.
Але ж я знала, в чому річ. Мені було ніяково від цього. Я турбувалася про Машу, вирішила запитати у неї, що відчуває щодо цього. Внучка сказала, що їй з нами спокійніше. Я видихнула. Спочатку дочка цікавилася Машею, приходила до нас у гості, купувала їй модні шмотки. Але скоро все змінилося: вона приходила все рідше і рідше, навіть дзвонила лише двічі на місяць. Грошима дочка не допомагає, вона отримує від батька Маші алім енти, але ці гроші вона не віддає на утримання онуки. Але не в цьому суть. Головне у цій ситуації те, що Маша все добре розуміє. Іноді вона плаче ночами, а недавно сказала мені: «я не ображаюся на маму, розумію, старий причіп нікому не потрібен».