Ми з подружкою були знайомі ще зі школи, потім доля нас розділила по різних містах, потім обидві повернулися до рідного міста, стали сусідами. У неї якось не складалося особисте життя, на роботі не щастило, його часто звільняли. Коли до неї сваталися, то вона всім давала відворот поворіт, довго вибирала собі наречених, а потім, коли їй уже стало за 30, то наречених більше не було, ніхто не хотів зв’язуватися з нею. Подруга скаржилася, що зараз їй трапляються лише одружені і розлучені чоловіки. Вона сказала мені, що більше нікому не вірить, тому не виходитиме заміж, а просто народить дитину від когось і для себе.
Я сказала, що їй складно буде однією, тому що батьки вже на пенсії, причому, обоє хворіють, з онуком допомогти особливо не зможуть, вона не зможе працювати, а якщо народить для себе, то не зможе просити аліментів. Подруга сказала, що я не хочу, щоб вона була щасливою, адже кожна жінка мріє про дитину. Після цієї розмови вона трохи змінилася, вже мені майже нічого не розповідала, потім я помітила, що живіт її округлився.
Я запитала її, що це все означає, вона сказала, що зв’язалася з одним одруженим чоловіком, хотіла від нього тільки дитину, вона навіть не знає, що скоро стане батьком. Найсмішніше, що зараз вона нас використовує як своїх працівників, постійно просить грошей у батьків і каже, що це онука і вони мають її утримувати; зараз вона хоче другу дитину. Вона збирається купити собі квартиру на материнський капітал, та жити собі приспівуючи.