Шість років тому я закохалася у Володимира. Часто буває, що в період першої закоханості люди ідеалізують об’єкт своїх почуттів. Я теж потрапила в цю пастку. В моїх очах він був ідеальний: високий, красивий, роботящий. Подруги попереджали, що він не такий ідеальний, як я думаю. Але я нікого на слухала, припинила спілкування з усіма, хто смів щось погане про Вову сказати. Мені здавалося, що люди просто мені заздрять, тому намагаються зіпсувати наші відносини. Шкода, що я була сліпа і глуха. Ми стали жити разом після трьох місяців знайомства.
Спочатку я не могла натішитися з того, що зі мною такий чоловік. Він був ощадливий, не любив гучні компанії, багато часу проводив зі мною. Завагітніла я випадково, ми з Вовою не планували ставати батьками так рано, але вирішили, що це доля. Дитину однозначно вирішили народжувати. Мені довелося піти з роботи, бо вагітність була важкою. Єдиним годувальником сім’ї став чоловік. Вова змінився, він став на нас економити. Після народження дочки, все стало набагато гірше. Він не видавав мені гроші на руки, а купував сам, воліючи дешеві магазини.
Одяг він купував виключно в секонд-хендах. Вийшло так, що я, молода жінка, забула про те, що таке перукарні та манікюр. Я була змушена ходити в лахмітті. Моїх батьків він недолюблював, не дозволяв, щоб вони часто відвідували онуку. Подруг моїх теж не пускав в гості, щоб вони не об’їдали нас. В якийсь момент я не витримала, навіть речі не стала збирати, взяла дитину і поїхала до батьків. Тоді і почався важкий процес ро злучення. Володимир навіть став мене звинувачувати в тому, що дитина не від нього, щоб не платити аліменти. Мені прикро. Я думаю, що дочці такий батько не потрібен. Мені навіть хочеться відмовитися від сплати аліме нтів, але матері одиначці кожна коп ійка корисна.