Я дуже ревнива людина, і я навіть швидкоплинні погляди чоловіка на інших жінок одразу припиняю. Я не можу винести й думки про те, що мій чоловік на когось може подивитися, не кажучи про щось більше. Я завжди думала, а що я можу зробити, якщо дізнаюся про зраду чоловіка. Щоб я зробила з ним… але найцікавіше, що я могла б зробити з тією жінкою. Напевно, вирвала б все її волосся або підпалила б його. Насправді вийшло все навпаки. Я нічого не зробила. Я знаю, що мій чоловік зраджує мені зі своєю колегою по роботі. Я все бачила на власні очі пізно в офісі, але промовчала.
Я розвернулась і пішла додому готувати вечерю. Чоловік, як ні в чому не бувало, повернувся, поїв і ліг спати. Я промовчала і на другий день я не хочу йому говорити про те, що все знаю і нічого робити не хочу. У мене якийсь режим очікування. Я вирішила піти до психолога, бо гадаю, що зі мною відбувається щось дивне. У мене таке почуття, що я бережу цю таємницю, щоб потім нею якось маніпулювати чоловіком. Але психолог мені пояснив, що просто люблю контроль. Мені подобається знати про секрети чоловіка, хоч він про це і не здогадується. Але навіщо мені цей контроль, що мені з ним робити…
Психолог мені сказав, що краще зізнатися чоловікові, сказати про його секрети. Але я цього не збираюся робити. Тоді я розповіла про ситуацію своїм подругам. Вони всі не очікували від мене такої реакції, вони думали, що я залишу чоловіка без вечері чи просто не пущу його додому. Але подруги теж сказали у всьому зізнатися чоловікові. Я цього робити не хочу, може, я відчуваю свою вразливість і тому не хочу втрачати чоловіка… А як мені жити однією розлученою жінкою? Цього я не уявляю.