Свекруха відзначала свій ювілей. Ми з чоловіком і з синочком поїхали в магазин, син вибрав красивий тортик. Торт був з таким дизайном, що всі шматочки заздалегідь розрізані, однотипно прикрашені, а на одному з них ведмедик з мастики з букетом квітів. Живі квіти ми теж взяли, красивий букет троянд. Так от, ми поїхали. У свекрухи були гості, її подружки, родичі. Вона накрила на стіл, приготувала смачні страви. Увечері свекруха налила всім чай, я принесла, — поставила на стіл торт. Підбіг мій син і заявив, що шматочок з ведмедиком його. Він взяв шматочок, поклав у свою тарілку. Тоді підбігла свекруха, відібрала у внука тарілку і каже — Сьогодні мій день. Все хороше сьогодні належить мені.
Дитина почала плакати, а вона навіть не змінилася в обличчі. Дивно. Наш син — єдиний онук і свекрухи, і моїх батьків. Мої батьки обожнюють хлопчика. В їх домі йому можна все, якщо, звичайно, це безпечно. Що стосується їжі, онукові мої батьки дають все саме хороше, найкращий шматок. І онук часто буває у них. А ось у свекрухи син буває приблизно раз на рік. — А що постійно ходити? Я свого сина виростила? Виростила! На цьому мої обов’язки закінчилися. Не збираюся панькатися з ним. Кожен раз, коли свекруха бачить онука, дивується, що той виріс. А я здивувалася, коли дізналася, що свекруха відзначає день свого наро дження вдома. Вона зазвичай або їде в поїздку,
або на море, або святкує в компанії подруг. Ми вітаємо її пізніше, знову з тортиком і квітами. Але вона вперше таку сцену влаштувала. Навіть чоловік сказав мамі, що вона погано надійшла, повинна була залишити цей шматок дитині. А вона: — А чому це я повинна залишити дитині кращий шматок? З покон віків було так, що найкраще дістається старшим, особливо, якщо день народження. Всі були здивовані, і гості, і мої батьки, коли я їм розповіла. А подруга сказала, що у свекрухи старчий маразм. Вона повинна перевірятися.