Як же мені не пощастило народитися третьою дочкою в сім’ї, де мріяли про хлопчика! З самого дитинства я знала, що вже одним своїм народженням розчарувала батьків. Не можу сказати, що дитинство моє було жа хливим, мене звичайно любили, але все ж трохи шкодували, що я не хлопчик. Можливо, те ж саме відчували мої сестри, тому закінчивши школу вони обидві поїхали з міста і влаштувалися хто де. Мене батьки відпускати не захотіли-хтось же повинен був народити їм онуків. Та я й не прагнула вирватися. В принципі мене все влаштовувало. Ось тільки заміж виходити так рано я не стала б, якби не пресинг батьків.
І суспільство в маленьких містах теж тисне. У нас, якщо в двадцять дівчина ще незаміжня, значить з нею щось не так, інакше навіщо б вона в дівках засиджувалася. Все це призвело до того, що я вийшла заміж за Віталія не дуже розібравшись в його характері. Звичайно, я його любила. Віталій був м’яким і рукатим хлопцем. А що ще треба для сімейного щастя? До того ж він був дуже симпатичним, і батьки мої його теж схвалили. Про те, щоб жити окремо нікому з нас і в голову не прийшло. Згодом я стала помічати, що Віталій став втіленням мрії батьків — у них з’явився син.
Вони стали з ним носитися, як з нетямущим яким-небудь. — Оленка, не шуми, нехай Віталік у вихідний трохи довше поспить, адже він втомлюється на роботі. — Оленка, швидше накривай на стіл, чоловік з роботи повернувся. — Оленка, не приставай до Віталіка зі своєю праскою, я її сам полагоджу, нехай хлопець посидить спокійно, хоч п’ять хвилин. Це ставало просто нестерпним. Найжахливіше, що Віталій прийняв ці правила і сам підливав масла у вогонь. Називав їх мамою і татом, вболівав з татом за його улюблений Реал,
хоча я точно знаю, що до одруження футбол його взагалі не цікавив. Так більше тривати не могло. Я запропонувала Віталію з’їхати від батьків, так цей слимак їм наскаржився. Батьки були обурені моєю пропозицією: — Як можна викидати гроші на знімання квартири, коли у нас і місця вдосталь і живемо ми, душа в душу. Це стало останньою краплею. Я побажав родичам продовжувати жити душа в душу і поїхала з міста. Виходить, сестри вчинили правильно, і я теж спробую почати життя з чистого аркуша.