Мені було шість, коли мій батько вирішив, що життя сім’янина його не надто влаштовує. Одного дня він зібрав свої речі і перебрався до kоханки. Мамі після цього довелося дуже нелегко. Батьків у неї не було, лише рідна бабуся. Бабуся Яна була старенькою вже на той момент, але погодилася нам дати притулок. Щоправда, квартирка була в неї тісна, нам навіть утрьох було тісно жити. Грошей постійно у сім’ї не вистачало. Бабуся Яна потребувала дорогих ліkів, а пенсія була маленька.
Мама надривалася на двох роботах, щоб і прогодувати нас, і забезпечити бабусю ліками. Коли мені виповнилося шістнадцять, я одразу пішов працювати, щоб хоч якось допомогти сім’ї. На жаль, через роботу майже не лишалося часу на навчання, і я дуже відставав. Про ситуацію в нашій родині дізналася рідна її сестра і запропонувала мені переїхати до неї. Бабуся Олеся жила одна, вона не мала ні дітей, ні чоловіка, але була пристойна пенсія.
Вона погодилася мене утримувати та допомогти вступити до університету. Потім вона також обіцяла мені залишити свою квартиру. На останньому курсі саме там я зустрів своє кохання. Але коли бабуся Олеся дізналася, що в мене з’явилася дівчина, вона категорично висловилася проти наших стосунків. Вона була впевнена, що Алісі потрібна квартира тільки. Вона мені поставила ультиматум: або я залишаюся з нею, або залишаюся без спадщини. Я вибрав кохання і ніколи про це не шкодував. Ми у шлюбі вже сім років.