Я познайомилась із Ігорем на нашій роботі. Тоді нам обом було по 20 років. У нас був гарний цукерково-букетний період. Усі співробітниці в офісі нам заздрили, бо бачили, що ми ідеальна пара. Я сама не вірила своєму щастю, все так добре складалося. А потім я дізналася про вагітність. У 23 роки я не була готова до такого повороту, але Ігор вирішив, що це знак. Він зробив мені пропозицію, ми побралися, і я народила дівчинку. Я розуміла, що після народження дитини все у житті змінюється. Але я не думала, що буде так важко. Дівчинка плакала буквально щохвилини, у неї хворів животик. Ігор дуже запальний, він не міг довго перебувати вдома і слухати ревіння.
Тому став довше затримуватись на роботі, на вихідні він їхав відпочивати з друзями. А я сиділа вдома із донькою. Сама я погладшала, додала 8 кілограм, у мене був просто жа хливий вигляд, вічно втомлені очі. Мені нічого не потрібно було, крім сну. Я ходила в одній брудній футболці весь тиждень, про те, що діялося на голові я просто мовчу. Бабусі приїжджали суто символічно кілька разів на місяць, щоб пограти з онукою. Але від них я мала тільки більше справ, ніж допомоги. Адже треба було поставити чай, побалакати, проводити гостя. А потім до мене дійшли чутки, що весь цей рік, поки я му чилася з дитиною-грудничком, мій чоловік мені зра джував на роботі.
Так не з однією секретаркою, а з кількома співробітницями. Я не стала цього терпіти, пішла від нього до батьків. Він потім вибачався, намагався повернути сім’ю. Але я вважаю, що Ігор не вартий бути зі мною. Нині донька виросла, Ігор став відвідувати її. Тільки згодом я зрозуміла, що він налаштовує нашу дочку проти мене. Розповідає їй про те, що взагалі наро джувати не збиралася, що я му чилася з нею. Весь негатив від чоловіка збирає у себе моя дитина. Я хочу зібрати речі та поїхати з донькою в інший регіон, щоб більше не бачити і нічого не чути про Ігоря, але я так не можу вчинити… Він має всі права бачитися з донькою.