Мати моєї подруги пенсіонерка шістдесяти років. Нещодавно вона зробила революційний крок, здала свою квартиру в місті в оренду, взяла свою пенсію і вирушила їздити теплими країнами. Вона й не планує повертатись, хоче оселитися десь в Азії. Коли я почула цю історію, про себе подумала: «Ну це звичайно круто. Виявляється, що й наші пенсіонери можуть жити добре та цікаво». Але як виявилося моє захоплення поділяють далеко не всі.
Нещодавно ця сама подруга мені слізно розповідала, що через вчинок її матері, її гнобить вся рідня чоловіка. -Вони сміються з неї! Кажуть, що на старість придумала собі пригоди. В еrоїзмі її звинувачують. Найrірше те, що свекруха говорить, що якщо моя мама на таке здатна, то і я така самозакохана еrоїстка. Я претензії рідні її чоловіка зовсім не розумію.
Що поганого в тому, що людина не втратила жагу до життя і цікаво живе? Мені здається, що вся проблема в тому, що в нашому суспільстві сидить думка, що люди на пенсії повинні сидіти і чекати на смерть, що їхнє життя на цьому закінчене, тільки й можуть, що радіти онукам. Я вважаю, що це докорінно неправильне уявлення. Я й сама сподіваюся, що на пенсії так весело житиму. Для цього потрібна певна сміливість.