Я завжди відрізнялася своєю самостійністю та різкими рішеннями. Мені по житті пощастило, мої батьки повністю приймали мене таку і підтримували будь-які ідеї. Перед вступом до універу , деякі мої подружки говорили, що житимуть разом у орендованій квартирі. Я тоді подумала, а з чого це я житиму з батьками, якщо можна жити окремо?! Так я в рідному місті почала жити в орендованій квартирі з друзями, а потім, на третьому курсі я почала заробляти вже нормальні гроші і зняла собі однушку.
Примітно, що весь цей час батьки підтримували мене і фі нансово, і морально. Вони не користувалися моєю кімнатою, тому я часто привозила туди те, чим уже не користувалася, або несезонний одяг. У мене були ключі, і я щоразу спокійно заходила до батьківського будинку, навіть коли батьків удома не бувало – погодувати кота чи зігрітися, наприклад. Невдовзі я зустріла Тьому – свого майбутнього чоловіка. Навіть коли я зустрічалася з ним, ставлення батьків до мене не змінилося.
Вони так само любили мене, підтримували і завжди чекали мене вдома. Ситуація дещо змінилася після нашого весілля. Повернувшись із весільної nодорожі, я вирішила влаштувати батькам сюрприз. Я знала, у який день і о котрій вони збиралися повертатися з дачі. Я вирішила зустріти їх вдома, вручити їм подарунки та порадувати, так би мовити. Ага зараз! Ключі не підходили. Я зателефонувала мамі, а вона спокійно сказала, що вони поміняли замки. От і все. Я образилася, якщо чесно, але Тьома сказав, що його мама теж змінює замки, і це з їхнього боку цілком нормально, адже вони дорослі люди, і їм потрібний особистий простір. Ну, не знаю, засмучує мене це!