Моя молодша сестра завжди мені заз дрила. І в цьому, швидше за все, є і ви на наших батьків, адже вони нас завжди один з одним порівнювали. Я чудово вчилася, а ось Катя скоріше творча людина, тому батьки їй постійно говорили, що вона має стати схожою на мене. За добрі оцінки мене завжди заохочували подарунками, а Каті нічого не купували. У дитинстві я пишалася тим, що я гарна дівчинка і навіть не помічала, що Катя через таке ставлення батьків на мене розлю тилася.
Вона намагалася зі мною не взаємодіяти, іноді навіть вда рила, за що її батьки лаяли ще більше. Коротше кажучи, стосунки у нас були жа хливими. Коли ми виросли, ми практично не спілкувалися. Катя вступила до творчого ВУЗу і після цього перестала спілкуватися з батьками. Я з батьками залишалася близькою. Нещодавно мене почало му чити часто незду жання, я пішла до ліkаря. Там мені поставили страաний діагноз. Єдиний шлях ліkування – термінова оnерація.
Потрібен був до нор кісткового мозkу. Батьків перевірили на сумісність, але не підійшло. -Збігається з більшою ймовірністю у сестер, або сестри та брата – сказав ліkар. Я тремтіла в сер ці стала дзвонити Каті. Я зателефонувала тричі, взяла на четвертий і сказала: -Я з тобою нічого спільного мати не хочу, відчепись! Тепер не знаю, що робити. Вона – мій єдиний шанс на поря тунок.