Я працюю в одній маленькій компанії, директор якої був заkоханий в мою колегу; вона, до речі, теж в нього була заkохана, але ніхто з них не робив кроку. Ми дивилися на це все і не розуміли, чому ніхто з них не зважиться на все першим. І ось, Карл Якович начебто і намагався зробити щось, тільки ось Ірина боялася відповісти взаємністю. Таким чином, минав час, а у них ще нічого не виходило: директор кликав її на обід, потім заходив до неї додому, нібито, по роботі, але нічого далі цього не відбувалося. Одного разу, директор привів на роботу одну милу і дуже красиву дівчину, попросив навчити її.
Ми відразу подумали, що така красуня не може нічого зрозуміти, адже у неї на думці, швидше за все, тільки косметика і хлопці. Як же ми були здивовані від того, що вона схоплювала все на льоту, і швидко подружилася з нами. Я якось почула, що вона з кимось говорила і сказала слово «папік»; потім про це дізналися і колеги. Всі почали говорити, мовляв, так і знали, що Варя, нова працівниця — коханка директора, адже вона часто сиділа у нього в кабінеті допізна, він її відвозив додому.
Вона стала потім набиватися в подружки до Ірини; ми не витримали і запитали, як їй не со ромно: kоханого повела, а зараз хоче подружитися ще. Вона не могла повірити своїм вухам, потім пішла в кабінет; ми подумали, що всіх нас зараз звільнять. Через кілька хвилин вона з посмішкою на обличчі вийшла звідти, потім покликали Ірину. Я вже хотіла сказати, щоб це нас мирно звільнили, як через 15 хвилин з кабінету вийшли директор і щаслива Ірина. Коли ми подивилися один на одного, Карл Якович сказав, що він зробив пропозицію kоханій, і у них скоро весілля. Ми запитали, А як же Варя — на що він відповів, що це його дочка.