Я купила квартиру у своєї бабусі. Тобто, вона передала мені свою двокімнатну квартиру по дарчій, а я обіцяла (усно) виплачувати бабусі по двадцять тисяч в місяць. Протягом п’яти років. Вона відмовлялася від грошей, але я наполягла. Я і так була прописана у бабусі, і квартира дісталася мені у спадок. Але бабуся добре знала свою рідню, тому сама запропонувала написати дарчу на моє ім’я. — А то налетять як шакали, і заповіт не допоможе. Відберуть у тебе квартиру. Ну а я натомість обіцяла їй виплатити вартість квартири в «kредит».
Крім того, всі витрати по квартирі і змістом бабусі були на мені. Бабуся свою пенсію відкладала на ритуальні послуги, а на мої виплати допомагала рідні. Так вона оплатила ремонт маминої квартири, придбала їй побутову техніку, шубу. Сестрі купила дорогу весільну сукню. Так як я жила у бабусі, то і догляд за нею теж був на мені: прання, прибирання, готування. Мама з сестрою нічим мені не допомагали. Нелегко, звичайно, мені доводилося. Прийшла з роботи і відразу починаю поратися по дому. Та ще бабуся зі своїми моралями.
Вона у мене була суворою і вимогливою. Тому вважала своїм обов’язком у всьому повчати мене. Бабуся пішла через три роки, після того як ми з нею уклали наш договір. (K/K) Повністю всю суму я виплатити не встигла. Про наші домовленості знала вся рідня. І варто було попрощатися з бабусею, як насіла на мене мама. Вона зажадала, щоб залишок обговореної суми я виплатила їй. З якого переляку? Квартира моя? Моя. За дарчою. Мама має якесь відношення до квартирі? Абсолютно ніякого.
Так заради чого, я їй повинна виплачувати по двадцять тисяч в місяць? Моя мати, зрозумівши, що нічого від мене не отримає, почала налаштовувати проти мене інших родичів. Тим теж захотілося відрубати собі по шматочку від чужого пирога. Стали телефонувати і вимагати, щоб я продала квартиру і розділила суму між усією ріднею. Ха! А адже права була бабуся про шакалів. Я вирішила продати квартиру і … Купити собі таку ж в іншому місті. Подалі від родичів-хапуг.