Я взагалі з самого дитинства до недавніх часів був такою людиною, якому було глибоко бай дуже чуже життя, і я навіть не збирався змінюватися. Мене ніколи не цікавили чужі проблеми або удачі, мені і моїх власних вистачало. Поцікавитися, як справи, я міг тільки в своїй сім’ї, а так, якщо мене про це, звичайно, не просили, я не встрявав у чуже життя: не заважав і не допомагав іншим. Ось тільки нещодавно сталося дещо, що змусило меня трохи поміняти свій світогляд.
Після цього випадку у меня мало не почалася nараноя: а що якщо комусь із моїх рідних знадобиться термінова допомога? Це був самий звичайний суботній день, я просто сидів удома, дивився телевізор і готувався провести весь день вдома, як істинний інтроверт в своїй зоні комфорту, ось тільки в мої двері хтось постукав. Це було дивно, адже гостей я не чекав. Я відкрив двері, а там моя двоюрідна сестра, з величезним син цем під оком, який вона ховала під окулярами.
Вона прийшла до мене з сумкою з її вещями, і попросила, щоб я дав їй місце, хоча б на пару днів, але я сказав, що залишатися в моєму будинку вона може, скільки хоче. Лише до вечора я дізнався, що вона постра ждала від домашнього наси льства, а її чоловік не давав їй навіть користуватися телефоном, от ніхто і не знав про це. В той день вона потай пішла з дому. На наступний день з моєю допомогою її чоловік вже був в nоліцейській ділянці, а сама сестра повернулася до себе додому, спокійна і в безпеці.