Коли діти маленькі, ми все віддаємо їм: турботу, любов, ласку, сподіваючись у старості отримати від них те ж саме. Я б ніколи не подумала, що опинюся в такій ситуації. Я думала, що я і мої діти — це сім’я, і у важкі хвилини вони повин ні бути поруч. Я дуже раділа народженню своїх дітей. Я думала, що в старості вони будуть опорою для мене. Я все своє життя присвятила їм. Зараз мені nогано, мені потрібна турбота і догляд, але ніхто з дітей не захотів мене забрати до себе. Дуже боляче усвідомлювати, що маючи двох дітей, я зовсім одна, я просто не потрібна своїм дітям. Чоловіка не стало, коли наро дився мій син. Я залишилася з двома дітьми одна. Я працювала на двох роботах, я намагалася, щоб у моїх дітей було все. Я ні в чому їм не відмовляла. Донька стала дизайнером, а син став інженером. Обидва працюють і добре заробляють. Поки я була здо рова їм доnомагала. У мене два онука, Максим-син дочки, а Оленька-донька сина. Я водила їх по гурткам, забирала зі школи, а ввечері після роботи вони їх забирали додому.
Але одного разу мені стало погано на вулиці. Швидка мене відвезла в лі карню. І тут я вперше дізналася своїх дітей, побачила їх справжні обличчя. Дочка один раз мене відвідала в лі карні, а син тільки міг подзвонити. Через тиждень мене виписали, але мені не можна було перевтомлюватися. На наступний же день до мене знову привезли онуків. Я знову продовжувала бігати з дітьми, як і до лікарні. Через три місяці мені знову стало nогано. Я попросила сина відвезти мене в лі карню, але у нього не було часу. Він порадив мені поїхати в лі карню на таксі. Час минав, і одного разу я вранці просто не змогла встати з ліжка. Я зателефонувала дочці, а вона мені порадила викликати швид ку. Вона теж була дуже зайнята і не могла приїхати. Я викликала швидку доnомогу і мене відвезли в лі карню. З тих пір я не можу ходити. Доктор моїм дітям сказав, що я не зможу жити одна. Вдома донька з сином сперечалися, хто пови нен мене забрати до себе. У сина, хоч і великий будинок, але дружина не хоче жити зі свекрухою.
А дочка казала, що у неї маленька квартира. Мені стало просто від них гидко. Я їх обох вигнала і сказала, що обійдуся без них. Вони, зітхнувши з полегшенням, пішли. Я всю ніч не могла заснути, я лежала і nлакала. Невже цих чудовиськ я виростила?! Як я могла виховати таких егоїстів?! Вранці настрій було дуже депресивним, я лежала одна і не знала, як я буду далі жити. Раптом я почула шум в квартирі. Діти вчора пішли і залишили двері відкритими. Прийшла сусідка з першого поверху відвідати мене. Це молода жінка, що живе сама з дитиною. Мені було так nогано, що я розревілася і все їй розповіла. Вона запропонувала свою доnомогу, але я подякувала і відмовилася. Чужа жінка хоче мені допомогти, а рідні діти мене кинули. З тих пір вона кожен день відвідує мене і піклується про мене. Тепер я повністю залежу від чужої людини, а рідні навіть не телефонують. Я свою пенсію віддаю їй, тільки з моєї пенсії оплачую комуналку. Ніколи не думала, що мої діти так зі мною поведуться.