Не розумію цих проблем у сім’ях, коли кожен тягне ковдру на себе. У нас сім’я завжди була дружня. Батьки ніколи не робили різницю між мною і сестрою. І вимагали з нас однаково, і обдаровували однаково, і любили всім серцем обох. Тому й ми любимо один одного і дружимо, хоча в обох уже свої сім’ї та живемо далеко один від одного. У мене з чоловіком кохання було ще зі школи, тому ми рано одружилися і залишилися в рідному селі. В нас тут господарство, повітря, річка близько. Ідеальне місце для відпочинку.
Сестра із сім’єю часто приїжджають до нас у гості. Вона свого часу поїхала вчитись у місто, там і осіла, вийшовши заміж за міського. Із зятем у нас теж повне порозуміння, так що спілкування з ними завжди в задоволення. Сестра ніколи не приїжджає з порожніми руками, привозить подарунки мені та дітям. І чоловіка мого балують різними новомодними пристроями. І в гостях вони не сидять як гості. Зять із задоволенням працює на грядках. Сестра мені на кухні у всьому допомагає. Нерідко разом консерви всякі готуємо,
адже у нас багато всього свого екологічно чистого. Всі витрати ділимо між собою, щоб не на одного когось це лягало. А коли за грибами чи ягодами йдемо всі разом! Це ж таке задоволення! І ми до них нерідко у гості їдемо. Теж із подарунками. А вони нас розважають різними міськими задоволеннями. Ось, здавалося б, що сільському жителю міські парки, вони живуть майже на природі. Але ж у парках є атракціони, фонтани. Парки доглянуті та від них зовсім інше враження. Не краще і не гірше, просто інше. На концерти, буває, разом йдемо чи на виставки. І знову всі ви трати ділимо порівну та домашню роботу робимо разом. Тому в нас і немає причин для невдоволення один одним. Якщо кожен у сім’ї піклуватиметься про інше, жодних kонфліктів і не буде.