Сашко з Ігорем у шлюбі вже 15 років. Вони дуже своєрідна пара, вони – душа компанії, з ними не скучиш. Історія їхнього шлюбу досить цікава та своєрідна. На початку відносин ініціатором виступав Ігор. Він зробив перші кроки, сам підійшов до Сашка, познайомився з нею, запросив на побачення. Коли пара почала зустрічатися, Ігор якось завис, якщо, звісно, можна сказати. Він перестав себе проявляти, не виводив стосунки на нові рівні, залишався дома. — Я сама заговорила про весілля, — розповідає Сашко,
— ми вибрали день, але Ігор тоді ще не вірив, що я цілком серйозна з ним. У призначений день я пішла на роботу, взяла його за руку і потягла за собою в РАГС. — Проти його волі? — Запитує подружка. — Ну, якби це було проти його волі, він міг би за косяки по дорозі хапатися, загін поліцій викликати або мамі зателефонувати, зрештою! — Ага, ти так обклала, від тебе не було куди подітися… от я й підписав усі папірці, що ти наказала. — А з дітьми було так само. Ігор вважав, що перед тим,
як завести дитину, потрібно самим чогось у житті досягти. А я йому лише сюрпризики робила. Повертається з роботи, а я йому: «Ми ваrітні!». А то в нас взагалі дітей досі не було б. Саме з цим досвідом Сашко тепер усім подругам каже, що справу треба брати завжди у свої руки, а то почекаєш цих мужиків – усі найкращі роки проморгаєш.