Я звикла до мінімалістичного стилю і вирішила зробити ремонт в кімнаті в білих і бежевих кольорах. До мене прийшла в гості мамина старша сестра. І чесно кажучи, я не розумію людей минулого покоління. Вони думають, що правильно тільки так, як вони говорять. А найголовніше для них-хто і що про них подумає. Коли тітка увійшла в мою квартиру, то відразу ахнула: — Так у тебе якісь стіни всі голі.
Меблів так мало. Один диван, та столик маленький. Шафа взагалі в стіні… а навіщо ти все білим зробила? У тебе що, так багато вільного часу, щоб білі меблі цілодобово чистити. — Так зараз модно, та й білий колір візуально збільшує кімнату. — Це несмак якийсь… а де у тебе штори? — Не потрібно зайві штори, щоб пил збирати. У мене замість них жалюзі. — Ти про ці залізні палиці? І хіба це красиво? Як ніби гараж, а не кімната… Ми сіли пити чай, то тітка продовжувала здивовано розглядати кімнату. Їй було незвично, що і стіни у мене білі.
Вона стала радити мені перефарбувати їх або наклеїти рожеві шпалери в квіточку, щоб стало презентабельно. Я зрозуміла, що сперечатися з нею марно, і просто мовчки кивала головою. Звичайно, нічого у себе вдома я міняти не буду, але і тітку більше не покличу. Вона під кінець сказала, що відправить мені з села хороші яскраві шпалери. Ну і що мені робити з цими циганськими шпалерами із золотою ниткою, якщо вони абсолютно мені не будуть підходити, а тітці відмовляти незручно?