Микита-мій найкращий друг. Ми з ним знайомі ще з першого класу. Дружимо вже двадцять років. П’ять років тому його по роботі послали в одне село. Пробувши там пару місяців, він закохався в місцеву дівчину. У них зав’язався роман. Микита вирішив залишитися в селі. Він купив там будинок, завів своє господарство і одружився на коханій. Освоївшись на новому місці, він запросив мене до себе в гості. Я з радістю відправився до приятеля, так як дуже давно його не бачив. Я пробув в селі всього лише пару днів. На більше мене не вистачило.
Враження були не з кращих. Я був збентежений побаченим, і ще довго про це згадував. Дізнавшись за бесідою про моє фінансове становище, дружина друга відразу ж почала фліртувати зі мною. Дівчина пристала до мене як реп’ях. Гладила ногою під столом, «помилково» вривалася в кімнату, коли я переодягався. Це мене насторожило. Я постійно її ігнорував, але безрезультатно. Многі сільські дівчата хочуть роздобути заможного чоловіка. Для дівчини такий шлюб був би вдалою партією. Їй нарешті вдасться вибратися з села. Але мене так просто не візьмеш. Фальшивих дівчат я відчуваю здалеку. Друг нічого не знав про поведінку його дружини. І я вирішив промовчати, щоб не створювати конфліктних ситуацій. Я дивуюся. Як же Микита з нею живе і спілкується? Адже його дружина була просто не вихованою. В її промові через кожне слово проскакували матюки.
Було дуже ніяково чути таке. Друг, судячи з усього, звик до її характеру і реагував на все спокійно. Я остаточно розчарувався, коли побачив її подруг. Вони виявилися такими ж невихованими, грубими і нахабними. Було дуже неприємно спостерігати за їх поведінкою. Після побаченого я вирішив, що ніколи не одружуся з сільською дівчиною. Не дарма кажуть, що село з дівчини вибити просто неможливо.