Побачивши її, я одразу закохався і зрозумів, що вона буде моєю дружиною. Почуття були взаємними, і ми вирішили одружитися. Мені було 22 роки, а їй 19 років. Всі дивувалися, наскільки ми підходили один одному, якою гарною та чуйною парою були. Ми дуже багато спілкувалися, підтримували одне одного у всьому, ніколи не дорікали. У сім’ї панували спокій та порозуміння. Ми вирішили, що настав час заводити дітей. Після наро дження сина я був до не можливості щасливий, мені здавалося — всі навколо заздрять моєму становищу.
Після роботи я відводив дитину грати на дитячий майданчик, щоб дружина трохи відпочила від щоденної рутини. З роками кохання тільки помножилося — і ми також скрізь були вдвох. Через кілька років нар одився другий син: я був щасливий удвічі. Але всі навколо дивувалися, що молодший взагалі не схожий на мене та старшого брата. Дружина пояснила, що син схожий на її бабусю по батьківській лінії: вона була світловолоса та кареока. Але викинути дивні думки з голови я не міг і почав тверезо оцінювати наші стосунки з дружиною:
кохання чи байдужість з її боку править спокоєм у нашій родині? Ці думки не давали мені спокою і я таємно від усіх зробив тест на батьківство (An/K) — і сам зруйнував своє ідеальне сімейне життя. Син був не моїм. Я не зміг її вигнати, а сина так само любив, тільки вона сама пішла до коханця, з яким, як виявилося, у них кілька років був таєм ний роман. Як я почув від знайомих, зараз у них є дочка – і вони живуть щасливо, а от я так і не наважився на нові стосунки.