Свою точку зору щодо жінок Макс обговорював лише серед чоловіків. Він щиро вважав, що жінки – це прекрасні створіння, гарні квіти, але не більше. Вони створені щоб радувати чоловіче око своєю пишністю. А ось розум жінкам не дано, тому й розмовляти з ними немає потреби. Максим довго гуляв із різними жінками, у нього була купа романів. Але в якийсь момент він зрозумів, що треба розсудитись і знайти ту саму, яка народить йому дітей. І така була Віка, тільки залишилося, щоб вона пройшла випробувальний термін. Віка жила з Максимом кілька місяців і здавалося, що вона повністю підходить під дружину.
Вона пурхала як метелик у квартирі з ганчірками та рушником. Усі домашні справи виконувала, готувала дуже смачно. А ще Віка виглядала ідеально. Навіть вдома фарбувалася, і ходила не у витягнутому халаті, а в гарних костюмах. Віка була ідеальною дівчиною, одне тільки хвилювало Максима-вона намагалася розуміти, але він все перекладав на жарт. -Макс, може сходимо на виставку історичного музею? У них там нові розкопки. -А може ти заберешся у своїй шафі? Теж багато нових розкопів зробиш, може навіть скарб знайдеш.
-Макс, я так люблю музику Шопена, може сходимо послухаємо? -А, Шопен … це який у мультиках звучить? Ну непогано. -Макс, я тут книжку прочитала, хотіла з того обговорити. -Ого, А ти ще читати вмієш? Не знав. У якийсь момент Віку це розлютило, вона сказала, що йде від Макса. -Але чому? Хіба я тебе чимось обмежував? У тебе ж було все, я тобі гроші давав, з подружками ти гуляла, в салони краси ходила за мій рахунок, я тобі подарунки дарував. -Максим, ти нудний … ти нудний, з тобою просто нема про що поговорити. Ти обмежений у своєму розвитку і навіть не хочеш змінюватись. Макс довго думав над словами Вікі, а потім вирішив, що вона просто не має почуття гумору.