Я вирішила написати сюди, тому що не отримую ніякої допомоги ні від друзів, ні від сім’ї. Всі сміються наді мною: стара дура знайшла альфонса на 20 років молодше себе і зійшла з розуму! Можливо, серед читачів знайдуться ті, хто підтримає мене і напише хоча б приємне слово. Мій хлопець не такий, він обожнює мене так само, як і я його. Мне 44 роки, а йому 24! І ми з ним були посміховиськом. Півтора роки тому у мене був дивний досвід. Я прийняла рішення замовити піцу. В той день лінь було готувати. Приїхав кур’єр. Я не могла відкрити двері,
тому що засувка була заблокована, а хлопець виявився дуже милим — він не просто привіз піцу, але і возився з моїм замком, щоб допомогти мені відкрити двері. Одним словом, полагодив її. Він мені так сподобався, що через два дні я знову замовила піцу й попросила того ж кур’єра. Я подарувала йому прикольний брелок в якості символічного подарунку, коли він приїхав. Я запросива його на чай з цієї піцою, на що він відповів, що прийде через годину після закінчення роботи. У нас все почалося після трьох місяців дружніх зустрічей. Я розуміла, що це не розумно і що мені потрібно зупинитися, але не могла. Тоді я запропонувала жити разом. Чому він повинен жити з матір’ю і сестрами у своїй двокімнатній квартирі,
коли у мене є двокімнатна квартира і я живу одна? Мій коханий втратив багато друзів, так як вони не хочуть запрошувати його на вечірку з літньою жінкою. Друзі сміються наді мною, стверджуючи, що у мене є син, так як я не народила в строк, і більше не провідують мене і не запрошують до себе додому. Родичі насіли на мене, кажучи, щоб я не выходила за нього заміж, тому що він відніме у мене квартиру! Але, а у нас з ним все чудово. Я навіть.. свою квартиру йому заповім, нехай луснуть від заздрощів. Раз у нас велика різниця у віці, хіба ми не можемо любити один одного щиро, по-справжньому? Ви теж так вважаєте?