Мені було дуже важко, з чоловіком я розлучилася, але ми зберігали добрі стосунки заради нашої доньки, він допомагав матеріально, але проблема була в тому, що моя дочка не хотіла йти до школи. Кожен день я її насилу будила, вона говорила, що не хоче туди йти, так як на неї зляться і лаються — і ось з таким поганим настроєм вона збиралася до школи. Я вже не знала, що робити, як умовити її вчитися, але прекрасно розуміла, що, насправді, вона так себе веде через вчительку, яка називає її «тупою». Розуміючи, що я не впораюся самотужки,
я вирішила попросити допомоги у колишнього чоловіка, щоб він пішов і поговорив з вчителькою; він погодився. І ось мій чоловік тоді сказав, про що він говорив. Справа в тому, що він пішов і сказав класному керівникові, що вона, як педагог, повинна розуміти, що насправді вона робить неправильно, коли обзиває учнів і ставить їм погані оцінки, вони втрачають віру в себе і починають вірити в те, що вони нетями, що ніколи в житті не зможуть чогось досягти. Чоловік пояснив, що насправді його донька втратила всяку мотивацію, не хоче вчитися, адже все одно вчителька буде лая тися.
Він також сказав, що не треба з-за своїх проблем і травм дитинства зриватися на учнів і псувати їм життя. Після їхньої розмови, вчителька перестала приходити на роботу, оформила лікkарняний і потім написала лист моєму чоловікові. У листі вона написала, що чоловік відкрив очі на очевидні речі, що вона больше не буде злитися, адже її вч ителька ображала її в дитинстві, тому вона так зривалася на своїх дітей.