Ми з чоловіком поїхали відвідати дочку. Повернулися «вб иті». Ні, не від втоми, а від закидонів нашої дочки. Наша дівчинка, так вже вийшло, пізня дитина. Ми на радощах від того, що нарешті то народили дитину, вклали в неї всю душу і величезні кошти. Вихователі, репетитори, вокальний і танцювальний гуртки. Ми пишалися успіхами нашої дочки. Вона закінчила школу на відмінно, вступила на бюджетне відділення на юридичний факультет університету, закінчила з червоним дипломом. Потім її направили на практику в Англію.
Я сподівалася, що вона там знайде собі чоловіка. Але цього не сталося, і наша дочка повернулася на батьківщину. Ми з чоловіком поїхали її провідати, і дізнатися про подальші плани на життя. Краще б не поїхали і залишалися в невіданні. Я досі відійти від цього жаху не можу. Як з’ясувалося, побувавши на практиці наша розумниця-красуня роз чарувалася в професії. «Бр ехня, і тільки бре хня. І більше нічого!» так охарактеризувала вона свою професію. І вирішила різко змінити свою профорієнтацію. Стати художником. Тепер малює незрозуміло що. А щоб мати шматок хліба, бігає мити підлоги в сусідньому супермаркеті. Проміняла червоний диплом на швабру.
Це ж треба таке придумати. І за кого вона вийде заміж зі шваброю на перевагу? За сміттяра? Чоловік не бажає впливати на дочку. Вважає, що життя її змусить взятися за розум. А я не можу заспокоїтися. Чверть століття була слухняною, уважною дівчинкою. А тут. Бунтарка-хіпі знайшлася на мою голову. Чоловік каже, що не платитиме за її квартиру. Вона відповідає, що тоді буде мити підлог більше. Мої прохання, вмовляння, голосіння пропускає повз вуха. Вперлася в свою мазанину і все тут. І що мені з нею, дурненькою, робити? Може бути хто-небудь в курсі подібних історій? Поділіться, чим закінчився бунт? Вдалося поставити чадо нерозумне на шлях істинний? Якщо так, то яким чином? Які заходи впливу застосовувалися?