Коли я була на 4 місяці вагітності, то мій чоловік розбився на машині. Його не стало на місці. Я сильно переживала його смерть, але намагалася тримати себе в руках, тому що розуміла, що потрібно берегти себе і дитину. Свекруха була повністю розбита, адже це була її єдина дитина. Відповідно і онук був її єдиною надією. Я народила хлопчика, назвали Артемом — на честь батька. До всіх цих подій я жила в квартирі чоловіка, яка належала його матері. Але свекруха сказала, що у неї і так є квартира, тому другу повністю віддала мені і онукові. Свекруха всіляко допомагала мені з вихованням Артема. Поки я була на роботі, свекруха сиділа з онуком, гуляла з ним, грала в розвиваючі ігри.
Вона мені намагалася допомагати ще й фінансово, хоча сама була пенсіонеркою. Коли Тьомі виповнилося 3 роки, я зустріла хорошого чоловіка. Свекруха сказала, що моє життя повинно тривати, і якщо чоловік гідний, то потрібно створювати сім’ю. Мій другий чоловік просто золота людина, він відразу прийняв Тьому як свого сина. Потім у мене наро дилася дівчинка. Але моя колишня свекруха не прийняла її . Я розуміла, адже моя дочка для неї абсолютно чужа людина. Але було прикро, якщо вона брала Артема в кіно або в парк, а моя дочка повинна була залишатися вдома без уваги. Коли діти виросли, то ми з чоловіком вирішили переїхати зі столиці куди-небудь за місто,
щоб було спокійніше. Артем вже знайшов собі дівчину, вирішив з нею одружитися, але вони поки вирішували питання з житлом. І тоді я запропонувала синові продати нашу квартиру від свекрухи, поділити гроші між ним і сестрою. Цього вистачить, щоб купити дві однушки, син погодився. Але свекруха була проти. Вона не хотіла, щоб моїй дочці щось дісталося від квартири, але ж вона сама віддала мені квартиру, Я ж хочу свою частину передати доньці, свекруха цього не розуміє.