Моя невістка нещодавно народила мені першого онука. Це була чи не найважливіша подія в моєму житті. У мене самої один син, більше дітей немає. І то син постійно пропадає на роботі, а мені одній дуже нудно і самотньо. Я думала, що син взагалі не одружтиться, весь час у нього якісь співбесіди, справи, від’їзди і зустрічі. І ось нарешті знайшов собі наречену, таку домашню і тиху дівчинку. Вона стала хорошою господинею, той випадок, коли дійсно ні до чого причепитися. Після народження онука я відразу сказала, що якщо потрібна буде моя допомога, то я тут же прибігу, відразу.
Але невістка у мене молодець, з усіма труднощами сама справлялася, а я тільки приходила в гості трохи з онуком пограти і з сином поспілкуватися. Але іноді дійсно бували випадки, коли невістці потрібно було в лік арню пару раз піти. Я тоді сиділа з онуком, і то невістка потім після лікарні бігла додому, щоб мене сильно не втомлювати. А нещодавно вона мені дзвонить і просить, щоб я на пару годин залишилася з онуком. Я питаю, що сталося, а вона мені відповідає, що просто хоче в магазин з подружками піти. У неї подруга виходить заміж, потрібно пошукати для неї весільну сукню. А я тут при чому? Що за нахабство… чому це я повинна витрачати свій час,
щоб невістка комусь плаття шукала. Я в няньки не наймалася, тим більше похід в магазин не така вже вагома причина, щоб відволікати мене. Зовсім невістка вже зленилася або вирішила мені на шию сісти. Причому правду сказала, що в магазин зібралася, навіть не стала намагатися прибрехати, що до лікаря треба, ось до чого нахабство дійшло. Я їй відмовила. А вона паразитка така, заблокувала мій номер телефону. Я потім дізналася, що вона няньку найняла, а зі мною розмовляти не хоче. Я ж відразу сказала, що вона знахабніла.