В черговий раз ми з чоловіком посварилися через свекруху. Вона знову подзвонила синові і сказала, що пог ано себе почуває, той кинув все і прибіг до мами. Повернувся Антон без настрою. Напевно, мама йому поскаржилася. Вчора трапився якийсь інцидент. Чоловік був на роботі, а діти спали, тому я теж придрімала ненадовго. Прокинулася від звуків на кухні, хтось мив посуд. Пішла і побачила там свекруху.
Вона все прибрала, всі шафи перевірила. Курку, з якої я хотіла суп приготувати, засунула в духовку. Картоплю зварила, щоб пюре зробити. Я вже втомилася від того, що в своєму будинку доводиться перебувати під контролем. У мене двоє маленьких дітей. Звичайно, я дуже втомлююся. Тим більше, що я бігала за ними під час прогулянки. Ось і вирішила трохи відпочити. До того ж у молодшої дівчинки лізуть зуби,
і вона погано спить вночі, а я тим більше. Ірина Іванівна живе близько, їй було не важко прийти. Вона і раніше приходила до нас без дзвінка. Я могла їй не відкрити двері і зробити вигляд, що ми не вдома. Тоді вона діставала ключ і відкривала двері сама. Я влаштувала скандал, тому що вона перевіряла кожен куточок цієї квартири. Але це взагалі не повинно стосуватися її. Вона, бачте, прибирання хотіла зробити. Вікна вимила, пропилососила скрізь, штори випрала. Антон каже, що я повинна бути вдячна їй за виконану допомогу,
а не обурюватися. Після цього випадку Ірина Іванівна приходила тоді, коли їй захочеться: ключ все ще був у неї. Вона відкривала двері і заходила в будь-який момент. Я зажадала повернути ключ. У моїй голові не вкладалося, як можна бути такою нахаб ною? Чоловік хоче, щоб я вибачилася перед його мамою, але я не збираюся цього робити. Я всього лише говорю про особисті кордони…