— Твоя дочка вирішила стати ві дьмою! — прошипіла свекруха Наталії. — Вся в чорному ходить, свічки ховає, сама по кутах ховається… Наталя сама помічала зміни в дочки, тому погодилася зі свекрухою, що з цим треба розібратися. Увечері, коли дочка втекла в свою кімнату, мати з бабусею, почекавши кілька хвилин, вдерлися туди. Ніна сиділа на колінах на підлозі, перед нею горіла свічка, а сама вона шепотіла щось з папірця. — Ах ти негідниця! У відьми вирішила податися?! Не допущу! — обурювалася свекруха.
Наталія вихопила папірець з рук розгубленою дівчинки і ніяких ритуалів там не побачила. Там було щось про любов і ім’я Антон. Свекруха продовжувала лая тися. — Мама, помовчіть! — закликала Наталія свекруху до порядку. — Це що таке, дочка?! — При бабусі не скажу! — уперто мотнула головою дівчинка. Ольга Захарівна, скорчив незадоволену міну, вийшла з кімнати. — Це мені подруги підказали, що треба його приворожити! — почала розповідати дочка. — Когось причарувати? — здивувалася мати. — Антона, із паралельного «Б». Я його дуже люблю! — зітхнувши, відповіла Ніна — А чого вся в чорне одяглася? — згадала мати ще один настороживший їх зі свекрухою факт.
— Антон сказав, що йому дуже подобаються дівчата в чорному. — Пояснила дівчинка. Наталка обійняла і поцілувала дочку. — Ніколи не вдавайся до ворожби. Вона більше горя принесе, ніж допоможе. А хлопчиків можна і потрібно залучати по-іншому. — Поділилася своїм досвідом мама. — Як? — зраділа дівчинка. — Я зараз тобі розкажу, як я закохала в себе твого батька. І навчу тебе цим прийомам. Це, повір мені, без всякої ворожби, подіє сильніше, — знизивши голос, сказала Наталія дочки. І вже голосно, щоб свекруха, напевно подслушивающая у двері, почула її, мама сказала: — І ворожба тут взагалі не при чому.